Помилковий шлях до істини

Будь-яке сектантство свіде­тельствуєт про вузькість миш­ленія, фанатичній прихильності своїм ідеалам і запереченню інших ценнос­тей.

Секти, як правило, огра­ніченниє групи, жорстко вимагаючі визнання правоти свого віровчення, пов'язаних з ним моралі і способу життя. При цьому відкидається як помилкове все, що відноситься до віри і жіз­ні за межами секти.

Останніми роками в Росії швидко росте число нових релігійних рухів. Деякі з них мають мест­ноє російське походження (Богородічний центр, Біле братерство і т. д.), але більшість потрапляє в країну з-за кордону. Багато хто з них добре відомий ученим-релігиоведам, які, природно, не можуть закривати ока па це складне явище.

Практично кожен з нас в тій чи іншій мірі стикається з ними в своїй повсякденною жіз­ні. Як нам відноситися до них? Це далеко не дозвільне питання не тільки для тих, хто шукає свій духовний шлях.

Об'єктивна і достовірна ін­формация про нові релігійні рухи - це перший крок у виробленні нашого відношення до цього явища.

Витоки походження сов­ременних нових релігійних рухів украй різноманітні. Перш за все, це східні ре­лігиі (індуїзм, буддизм і т. д.). Новизна рухів цього типу за­ключаєтся в тому, що стародавні ре­лігиі діють в нових для них культурах і відповідним чином пристосовуються до них. Іншим джерелом виникнення нових релігійних дві­женій є західна окультна традиція, що претендує на глибоку старовину, але органі­зационно що оформилася лише в XVIII - XIX сторіччях (масони, розенкрейцери, теософи). Тре­тій джерело - процес дроб­ленія власне християнській традиції, який досяг свого апогею в протестантизмі. Мормо­ни, адвентисти, свідки Ієго­ви і так далі - плоди цього явища. Ще один важливий істоч­ник - язичество, культурна реабілітація якого, почата романтиками у минулому столе­тії, привела до створення разно­образних неоязичеських груп в сторіччі нинішньому.

І, нарешті, останній, але, ймовірно, найперспективніше джерело походження нових релігійних рухів - син­кретізм, тобто змішення всіх вищеперелічених елементів в найрізноманітніших пропор­циях.

Синкретизм є неот'ем­лемой межею практично всіх нових релігійних рухів, проте останнім часом він прі­німаєт в них домінуючий, "безбережний" характер. Одним з яскравих прикладів синкретічес­кого освіти є Цер­ковь уніфікації, створена ко­рейським проповідником Муном.

З січня 1993 року в некото­рих російських школах і уні­верситетах ведеться викладання курсу "Мій мир і я", пропаган­дірующего рух Муна. У цих учбових закладах рас­пространяются допомога, яка несе в собі ідеологію мунізма. Підлітки, так само як і їх роді­телі, навіть і не підозрюють, що їм нав'язують світогляд Муна і його послідовників.

За даними експертов-релі­гиоведов, основні положення учення "Церкви уніфікації" полягають в проповідуванні божественного принципу іськуп­ленія, беззаперечного покло­ненія і служіння (зокрема шляхом збору засобів на потреби організації) засновникові церкви Сан Мін Муну, який є для адептів "втіленням бога на землі і єдиним спаси­телем людства від сатани".

В цілях реалізації своїх ус­тановок муніти роблять активні і наступальні дейс­твія по проникненню в систему російської освіти, внед­ренію "нетрадиційних" мето­дов навчання. Вони користуються елементарною релігиоведчеськой некомпетентністю преподава­тельського і адміністративного апарату освітніх уч­режденій, керівників орга­нов місцевого самоврядування. Ним на руку корисливі інтереси окремих керівників і пре­подавателей.

Ще в 1984 році Європарламент відкрито заявив, що пріветству­ет безперервне викриття муністськой діяльності через засоби масової інформації. Чим же викликана така реакція?

Закриті доктрини таких структур визнають можливість використання насильства, погроз, шантажу в благо організації. Адептів спонукають до відмови від виконання цивільних обязан­ностей, спричиненню шкоди їх здо­ровью, залучають в культову де­ятельность неповнолітніх, здійснюють інші протівоправ­ниє діяння. При цьому, подібні структури найчастіше відкрито демонструють лояльність але от­ношенію до держави, створюють собі імідж законопокірної ор­ганізациі, стараються заручить­ся підтримкою державних органів і роблять ак­тівниє спроби делегування своїх агентів в органи влади і управління.

Злочинний характер деструк­тівних культів в своїй основній, підводній частині добре замас­кирован і лише іноді прояв­ляєтся у вигляді таких інцидентів, як цілий ряд самогубств адеп­тов Церкви уніфікації Муна в середині 1970-х років минулого століття, зокрема, самоспалення на пустинному морському березі у Франції послідовника Муна - Патріка Есно.

До речі, разом з успішною місіонерською діяльністю, Мун сколотив чимале перебування на торгівлі ліками і сирь­евимі ресурсами. Крім того, він став відомий як непрімі­рімий борець проти світового комунізму і особливо проти північнокорейського режиму. У США Мун розвернув активну суспільну і комерційну діяльність, виявляючи особливу цікавість до академічної сфери і засобів масової інформації (Мун є власником круп­ной газети "Вашингтон Таймі" і творцем "Академії миру"). Проте діяльність його в цій країні зіткнулася з серйозною критикою, і в 1982 р. він був по­сажен у в'язницю за несплату податків. Останніми роками Церква уніфікації активно займається організацією релігійних і об­щественних форумів, прізван­них сприяти зближенню різних політичних і ре­лігиозних сил. У основі цієї діяльності лежить переконання Муна в тому, що мир знаходиться напередодні другого пришестя Христа і завдання його церкви - підготувати людство до цієї події. Основна база церкви знаходиться в Кореї і Японії, од­нако вона має своїх міссионе­ров в 120 країнах (у тому числі і в Росії).

В Росії відносно орга­нізациі Муна було збуджено кримінальну справу по статті 143-1 УК в 1996 р. прокуратурою м. Санкт-Петербурга. Суть справи: керівники організації вов­лекают молодь і секту, под­вергают психічній обробці, пригнічують волю особи, под­чиняя її собі.

Крім того, діяльність пос­ледователей псевдохрістіанс­кой окультно-містичною сек­ти Муна в учбових закладах є грубим порушенням російського законодавства про світський характер освіти.

Порушуються положення Консті­туциі РФ, Закону РФ "Про свободу совісті і релігійних об'едіне­ніях", Закону РФ "о образо­ванії", Наказу Міністерства освіти Російської Феде­рациі № 47 від 5.02.96 р. "Про ме­рах по виконанню вирішень Ко­міссиі по питаннях релігійних об'єднань при Уряді Російської Федерації", Листи Міністерства освіти Рос­сийськой Федерації №47/20-11п від 19.03.93 р. "Про світський харак­тере освіти в государствен них освітніх учрежде­ніях Російської Федерації", листа Міністерства загальної і професійної освіти Російської Федерації №17-36-37/17-22 від 18.10.96 р. "Про дотримання законодавства Російської Федерації про свободу віросповідань в системі госу­дарственних і муніципальних учбових закладів".

Особлива небезпека сект заклю­чаєтся в спробах захоплення полі­тічеськой влади і економічних важелів управління в країні, в активному впровадженні в началь­ниє, середні і вищі учбові заклади, державні ор­гани.

Останніми роками полиці мага­зінов заповнили книги вельми своєобразного - не те філософ­ського, не то релігійного - со­держанія.

Книги, в яких повествуєтся про космічний розум, ізмере­ніях, раніше невідомих чело­вечеству, про подорожі розуму людей в просторі, про демате­ріалізациі і ін. З'єднуються несоєдінімиє, а деколи і взаїмо­ісьключающие поняття.

У багатьох створюється впечатле­ніє, що ці книги об'єднують в собі всю мудрість миру, накоп­ленную тисячоліттями і сис­тематізірованную останнім часом, готові відповісти на всі на­сущниє питання людства і кожної людини окремо.

Саме тому у мільйонів людей з'являється упевненість, що ці роботи є панаце­ей для сучасної людини.

З одного боку, треба разві­вать здатність людини поз­нать мир як ціле. З іншою, боротися з фанатизмом неуків, що засвоїли яку-небудь одну ідею, вирішили, що вони знають все, і що примушують нас робити те ж саме. Тому що фана­тізм - сама руйнівна для суспільства сила.

Оскільки жертвами секстантів часто стають студенти, я ре- шив провести невеликий опит в середовищі учнів в МГУКИ.

Як ви відноситеся до релі­гиозним сект?

"Нас, молодь, і так лег­ко збити з пантелику, мізки за­пудріть. Молодь і так не задається питаннями релігії, а тут ще і псевдорелігії, ко­ториє переслідують корисливі цілі. Це не спілкування з Богом, а зневага людським со­знанієм".

"Ніяк не відношуся. Руко­водітелі сект бувають двох типів: божевільні і зашибателі бабла. Скажімо, особисто я ніколи не потраплю в секту, оскільки не хочу, щоб мною керували психи або "зарабативателі".

"До рядових сектантів відношуся погано. Бідні люди. Без мізків. Ну, або люди, які таким чином створюють свій імідж (для Росії нехарактерний)".

"З сектантами не спілкуюся, розумними людьми їх не рахую, але і не пропоную розстрілювати. Хай самі вільно псують своє життя. Негативно, тому що я вірю в Бога Ісуса Хріста, і він для мене один".

Никіта Васильев,

Московський державний університет культури і мистецтв.